Методичний порадник

Структура інтерактивного уроку (за О.Пометун)
 1. Вступна частина, завданнями якої є актуалізація наявних в учнів уявлень та мотивація їх діяльності на уроці (приблизно 5-7% часу уроку).
На цьому етапі треба оживити уявлення учнів, освіжити наявні у них знання, сфокусувати увагу учнів на проблемі і викликати інтерес до обговорю вальної теми, мотивувати їх пізнавальну діяльність. Прийомами навчання можуть бути обговорення малюнка і читання казки на початку параграфа, виконання відповідного завдання за підручником або постановка цікавого запитання за темою уроку, цитата, коротка жвава історія, розминка і т.д.
На цьому етапі відбувається і представлення учнями теми та очікуваних навчальних результатів, щоб забезпечити розуміння учнями змісту діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і що від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів всіх учнів.
Для того, щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у початковій частині уроку потрібно:
-    назвати тему уроку або попросити когось з учнів прочитати її;
-    якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу учнів;
-    попросити когось з учнів оголосити очікувані результати за Вашим записом на дошці зробленим заздалегідь, пояснити необхідне, якщо мова йде про нові поняття, способи діяльності тощо;
-    Нагадати учням, що наприкінці уроку Ви будете перевіряти їх у відповідності до того, наскільки вони досягли таких результатів. Якщо це важливо, треба також пояснити учням, в який спосіб ви будете оцінювати їхні досягнення в благах.
2. Основна частина уроку. її завданнями є опанування учнями необхідної інформації та побудова знань.
Тут слід дати учням достатньої інформації, щоб на її основі вони виконували практичні завдання. Це може бути коротке пояснення (3-5 хв.), читання тексту параграфа, перевірка домашнього завдання. Ознайомлення з інформацією не є самоціллю. Курс побудований таким чином, що основні поняття опрацьовуються учнями неодноразово, поступово поглиблюватись і удосконалюючись за змістом.
Читання тексту відбувається перед або в ході виконання інтерактивних вправ чи інших пізнавальних завдань, які стимулюють засвоєння і застосування знань, умінь, навичок, ставлень відповідно до очікуваних результатів уроку. Послідовність проведення цього елемента така:
- інструктування - вчитель розповідає учасникам про цілі вправи або порядок виконання завдання, про правила, про послідовність дій і кількість часу на виконання; запитує, чи се зрозуміло учням;
якщо це передбачено підручником відбувається об’єднання в пари чи групи і розподіл ролей;
у процесі виконання завдання вчитель виступає як організатор, як помічник, як ведучий дискусії, намагаючись надати учням максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співробітництві один з одним;
- по закінчені роботи обов’язковою є презентація і обговорення результатів виконання вправи чи завдання.
Ця частина уроку «займає як правило близько 50-60% його часу.
3. Підсумкова частина, завданнями якої є підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.
На цьому етапі настає час провести рефлексію, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставлені цілі, як можна застосувати отримані на уроці знання в майбутньому. Підбиття підсумків бажано проводити у формі спеціальних запитань чи завдань. Крім передбачених підручників, учням можна пропонувати такі запитання: що нового дізналися, навчилися? Як це можна використати в житті? Як ви особисто до цього ставитесь та ін. Крім цього, можна поставити запитання і щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим? Що потрібно змінити в майбутньому? Важливо, щоб самі учні змогли сформулювати відповіді на всі ці запитання. Для обговорення результатів бажано залишити до 10-20% часу уроку.



ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ
Інтерактивний (від англійського інтер - взаємний, активний), тобто здатний взаємодіяти з чимось (комп’ютером) або кимось (людиною).
Інтерактивне навчання (комунікативно-діалогове) - різновид проблемного навчання, побудований на діалозі навчального процесу. В широкому розумінні інтерактивним називають такий аспект спілкування, який характеризується стратегією взаємодії партнерів. Визначають такі типи стратегії взаємодії: конкуренція, кооперація, співробітництво.
     Класифікаційні параметри інтерактивного навчання:
за рівнем застосування: загальнопедагогічне; .
за філософською основою: діалектичне,
за основним фактором розвитку: соціогенне;
за концепцією засвоєння: асоціативно-рефлекторне;
за орієнтацією на особистісні структури: інформаційне + операційне;
за характером змісту: загальноосвітнє,
за типом управління: "репетитор ” + система малих груп;
за організаційними формами: альтернативне класно-урочному;
за підходом до дитини: співпраця;
за переважаючим методом: діалогічне, пояснювально-ілюстративне;
за напрямками модернізації: альтернативне;
за категорією навчаючих: масове.
Цільові орієнтири:
-    розв’язання навчальних завдань;
-    комунікація учнів під час цього процесу;
-    усвідомлення цінності інших людей;
діалог не заради взаємодії дітей, а взаємодія дітей заради вияву і реалізації їх індивідуальних можливостей і потреб.
Основні принципи:
принцип індивідуалізації програм, темпу, шляху;
принцип взаємодії всіх з усіма; усі учні грають в один і той же час;
принцип зведеності груп;
-    принцип самоврядування;
-    принцип позитивної взаємодії - група успішно виконує завдання при успішній роботі кожного;
-    принцип індивідуальної відповідальності - при роботі в групі кожний учень має своє завдання.
                           Особливості методики
Організаційні особливості:
- відсутня чіткість і упорядкованість;
- говорять усі;
- спілкуються усі;
- робочий шум;
- зміна місць учнів.
Дидактичні особливості:
-    внутрішня мотивація до навчання (інтерес самого учня);
-    в силу специфіки математики для впровадження діалогового навчання зручною не є кожна тема;
-    учні приймають активну участь у вирішенні важливих питань стосовно процесу навчання;
-    учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка);
-    різний темп і різний матеріал для засвоєння;
-    повна самостійність;
співпраця - основа навчання;
-    невеликий обсяг інформації потребує значного часу;
-    результати роботи учнів менше передбачені.
Розвивальні особливості:
- учень - суб’єкт + об’єкт навчання;
- розвиваються індивідуальні особливості учнів,
- спонтанний характер навчання;     .
- вчаться виступати, доводити, розмірковувати, конструювати висловлення;
- розвиток впливу на співрозмовника;
- оформлення висловлень-засобами кількох мов.